22 червня в Києві відбувся Всеукраїнський захід «Позашкілля України: від дослідження до рішень», присвячений обговоренню сучасного стану та перспектив розвитку системи позашкільної освіти в умовах воєнного часу. Захід став важливою платформою не лише для презентації результатів комплексного дослідження галузі, а й для фахової дискусії щодо стратегічних напрямів її подальшого розвитку.

Представлені результати дослідження дозволили об’єктивно оцінити виклики, з якими стикається система позашкільної освіти, а також окреслити ключові тенденції, що потребують управлінського реагування на державному та місцевому рівнях.

Аналіз стану мережі позашкільної освіти в умовах війни засвідчив суттєве скорочення охоплення дітей позашкільною освітою. За останнє десятиліття кількість вихованців зменшилася на 40 %, що становить понад 512 тисяч дітей. Водночас мережа закладів позашкільної освіти скоротилася на 18,3 %.

Особливої уваги потребує проблема територіальної нерівності. Нині близько 60 % вихованців зосереджено лише у шести областях України. Внаслідок тимчасової окупації та активних бойових дій Луганська область втратила 92,5 % вихованців, а Донецька — 73,7 %.

Дослідження також виявило значний дисбаланс у доступі до позашкільної освіти між міськими та сільськими територіями. Лише 21 % закладів функціонують у сільській місцевості, а майже третина сільських громад взагалі не має закладів позашкільної освіти, що суттєво обмежує можливості дітей щодо особистісного розвитку та самореалізації.

Найнижчий рівень залучення до гурткової діяльності характерний для трьох категорій дітей:

мешканців сільських територій;

підлітків віком 14–18 років;

дітей з особливими освітніми потребами.

Особливе занепокоєння викликає той факт, що лише 12,4 % закладів пропонують спеціально адаптовані програми для старшокласників. Це свідчить про недостатню відповідність змісту позашкільної освіти запитам сучасної молоді.

Дослідження дозволило сформувати узагальнений портрет сучасного українського підлітка в умовах війни.

Вимушена міграція стала одним із визначальних чинників його життєвого досвіду. Значна частина дітей була змушена змінити місце проживання, що призвело до втрати соціальних зв’язків, освітнього середовища та можливостей для позашкільного розвитку.

Водночас 37 % підлітків мають тривалий досвід навчання виключно в дистанційному форматі, що посилює потребу в живому спілкуванні, соціалізації та командній взаємодії, які традиційно забезпечує позашкільна освіта.

Активними учасниками позашкільної діяльності залишаються переважно мешканці великих міст і мегаполісів (58,3 %), тоді як рівень охоплення молоді із сільської місцевості становить лише 19,6 %.

Результати дослідження демонструють високий рівень самостійності сучасних підлітків у виборі освітньої траєкторії. Майже 72 % дітей самостійно обирають гуртки та напрями діяльності, тоді як виключно батьками таке рішення ухвалюється лише у 5,6 % випадків. При цьому 87,2 % батьків підтримують вибір своїх дітей.

Основними мотивами участі в позашкільній освіті є:

особистий інтерес до певної тематики (71,2 %);

бажання набути практичних компетентностей та життєвих навичок (40,8 %);

професійне самовизначення та підготовка до майбутньої кар’єри (30,2 %).

Сучасна молодь розглядає позашкільну освіту не лише як форму дозвілля, а як важливий інструмент особистісного та професійного розвитку.

Серед факторів, що обмежують участь дітей у гуртковій роботі, дослідження виокремило декілька ключових проблем.

По-перше, питання безпеки залишається одним із найактуальніших. Відсутність належно облаштованих укриттів та обмеження, пов’язані з комендантською годиною, ускладнюють організацію освітнього процесу.

По-друге, старшокласники часто перевантажені навчанням у закладах загальної середньої освіти та підготовкою до національного мультипредметного тесту.

По-третє, частина програм і форматів роботи не відповідає актуальним інтересам молоді, яка дедалі більше орієнтується на цифрові технології, ІТ-напрями, медіаграмотність, підприємництво та розвиток сучасних компетентностей.

Під час професійного обговорення були окреслені ключові вектори модернізації позашкільної освіти.    Насамперед йшлося про забезпечення гнучкості та цифровізації освітніх послуг шляхом розвитку змішаних і дистанційних форматів навчання для дітей, які не мають можливості відвідувати заклади очно.

Важливим напрямом вбачається створення нових програм для підлітків, зокрема молодіжних бізнес-інкубаторів, лідерських проєктів, ІТ-просторів, STEM-лабораторій та інших форматів, орієнтованих на професійне самовизначення й розвиток компетентностей XXI століття.

Не менш актуальним залишається питання підтримки учнівської молоді сільських територій через розвиток мобільних форм позашкільної освіти, створення мережі доступних освітніх просторів та забезпечення рівних можливостей для кожної дитини незалежно від місця проживання.

Результати дослідження переконливо свідчать, що позашкільна освіта сьогодні є не лише складовою освітньої системи, а й важливим інструментом соціальної згуртованості, психологічної підтримки дітей та формування людського потенціалу держави. Саме тому представлені дані мають стати підґрунтям для ухвалення ефективних управлінських рішень на всіх рівнях.